Мінна безпека
Мінна безпека – це комплекс знань, умінь та практичних навиків військовослужбовців, що забезпечують їм збереження життя та здоров’я при діях в районах забруднених вибухонебезпечними предметами.
Усі військовослужбовці повинні знати і практично виконувати вимоги мінної безпеки і вміти практично діяти на території забрудненій вибухонебезпечними предметами.
При діях в районах що мають мінну небезпеку кожен військовослужбовець повинен вміти:
- Розпізнавати міни та вибухонебезпечні предмети.
- Подавати команди (сигнали) при виявлені мін та вибухонебезпечних предметів і практично діяти за ними.
- Пророблювати та позначати проходи для виходу з замінованої ділянки місцевості.
- Позначати на місцевості виявлені міни та вибухонебезпечні предмети альтернативними засобами.
- Проводити маркування замінованої ділянки місцевості, в тому числі альтернативними засобами.
- Дотримуватись заходів безпеки при поводженні на місцевості, що має мінну небезпеку.
- Надавати першу медичну допомогу.
Класифікація вибухонебезпечних предметів (саморобних вибухових пристроїв). Заходи безпеки при поводженні з вибуховими речовинами.
Основні складові, типи та принципи приведення у дію саморобних вибухових пристроїв. Саморобний вибуховий пристрій – це пристрій, виготовлений з підручних матеріалів, який має в своєму складі вибухову речовину або запальну суміш, з різними типами замикачів. Його встановлюють з метою знищення, руйнування, нанесення матеріальної шкоди, деморалізації та створення нестабільної обстановки.
Склад СВП є постійним та складається з 5 основних компонентів: — вибухова речовина; — детонатор (електродетонатор, електричний запальник, хімічний детонатор, мінний універсальний підривник, капсуль-детонатор); — джерело живлення (акумуляторна батарея); — замикач: (натискний, ваговий, радіокерований, електромагнітний, оптичний, сейсмічний, керований провідний, вогнева трубка); — контейнер (каструля, каністра, труба, газовий балон, мішок тощо); За методами приведення у дію СВП поділяються на 3 типи: — некеровані – дії жертви або інші умови приводять у дію СВП самостійно; — керовані – СВП приводиться в дію підривником; — таймер – СВП приводиться в дію з допомогою годинникового механізму. Кожний пристрій є унікальним, тому військовослужбовці мають знати небезпеку у «обличчя», і знати принципову схему роботи пристрою.
Ознаки наявності СВП: — свіжоскопаний ґрунт невеликого відрізка проїзної частини дороги (перервана колія, рихлий ґрунт іншого відтінку); — ознаки підготовчих дій підривника (нетипово велика кількість слідів, залишки ізоляційної стрічки чи дротів, недопалки чи пачки від цигарок тощо); — компоненти СВП (розтяжні дроти, контейнери, невеликі зміни у рельєфі можуть свідчити про наявність замаскованого натискного пристрою, інші нетипові ознаки та предмети на проїзній частині дороги).
Основні демаскуючі ознаки встановлених фугасів
Наявність пластикових пляшок та інших предметів вздовж дороги.
Наявність зв’язаних пучків трави (кущів), що можуть являтися явним орієнтиром на місцевості для застосування фугасів.
Наявність піску, що має не природний вигляд, свіжі сліди проведення робіт або є підозріло м’яким.
Сухе гілля на даху будівлі.
Наявність чітко визначеного орієнтиру.
Наявність тіл мертвих тварин.
Наявність ліній керування (дротів).
Магістральний провід (дріт) та підозрілий предмет прикиданий фрагментами сухих кущів.
Передаюча антена схована серед каміння та чагарника.
Купи каміння складені вздовж дороги.
Наявність дротяних розтяжок.
Часткове оголення корпусу міни.
Наявність тари, або запобіжних чек.
Горбки, або відмінність маскувального шару від іншого фону.
Вибуховими речовинами (далі – ВР) називаються хімічні сполуки або механічні суміші і склади речовин, які під впливом окремих зовнішніх дій здатні до миттєвого саморозповсюджуючого хімічного перетворення з утворенням великої кількості газів, що мають високий тиск і високу температуру. Гази, які розширюються, проводять механічну роботу. Таке хімічне перетворення ВР прийнято називати вибуховим перетворенням.
Вибухове перетворення може бути у формі детонації (вибуху) або горіння.
У залежності від фізико-хімічних властивостей вибухових засобів, які використовуються в інженерних боєприпасах, вибухові речовини поділяються на три групи:
ініціюючі ВР;
бризантні ВР (підвищеної, нормальної і пониженої потужності);
метальні ВР (порохи).
Ініціюючі вибухові речовини мають високу чутливість до зовнішніх дій (удару, накалювання, тертя і дії вогню). Підрив незначної кількості ініціюючих вибухових речовин у безпосередньому контакті з бризантними ВР збуджує детонацію останніх.
Ініціюючі вибухові речовини служать для збудження вибуху бризантних вибухових речовин. Основною особливістю цих вибухових речовин є те, що їх горіння, викликане підпалом, переходить у вибух. Якщо помістити небагато ініціюючої вибухової речовини на заряд із бризантної ВР і підпалити, то вибух його призведе до такого сильного удару, в результаті якого вибухне і бризантна вибухова речовина.
Застосовуються вони винятково для спорядження засобів ініціювання (капсуль-детонаторів, капсуль-запальників та ін.).
До ініціюючих ВР належать:
гримуча ртуть,
азид свинцю,
тенерес (ТНРС).
Бризантні вибухові речовини більш потужніші і менш чутливі до зовнішніх подразнень, чим ініціюючі ВР. Збудження детонації бризантної ВР проводиться підривом капсуль-детонатора або зарядом іншої бризантної ВР.
Бризантні ВР використовуються для спорядження інженерних боєприпасів у чистому вигляді, а також у вигляді сумішей і сплавів.
За потужністю бризантні вибухові речовини діляться на три групи:
вибухові речовини підвищеної потужності;
вибухові речовини нормальної потужності;
вибухові речовини пониженої потужності.
До бризантних ВР підвищеної потужності належать:
ТЕН,
гексоген,
тетрил.
До бризантних ВР речовин нормальної потужності належать:
тротил,
пікринова кислота,
пластичні вибухові речовини.
До бризантних ВР пониженої потужності належать аміачно-селітрові ВР. Вони являють собою механічні вибухові суміші, основною складовою яких є аміачна (амонійна) селітра; крім селітри у ці суміші входять вибухові або горючі добавки.
До аміачно-селітрових ВР відносяться:
амоніти-аміачна селітра з додаванням бризантної ВР, частіше за все суміші селітри із тротилом;
динамони — аміачна селітра з додаванням горючих речовин (соснова кора, торф тощо);
амонали — амоніти або дінамони із додаванням алюмінієвого порошку.
Метальними вибуховими речовинами (порохами) називаються такі речовини, основною формою вибухового перетворення яких є горіння.
Димний порох – механічна суміш калієвої селітри (75%), древесного вугілля (15%) і сірки (10%). Він легко запалюється, при вологості більше 2% стає непридатним для використання. Димний порох використовується для виготовлення вогнепровідного шнура, вишибних зарядів в інженерних мінах і запалювачів порохових зарядів реактивних двигунів.
Бездимний порох використовується для спорядження реактивних двигунів.
Основними вимогами до зберігання і використання вибухових речовин є:
усі ВР, які зберігаються на складах, повинні бути придатними для бойового застосування;
тротил, пластид-4, пікринова кислота і подібні їм однорідні ВР повинні зберігатися в сухих сховищах у заводській укупочці;
аміачно-селітрові ВР повинні зберігатися в сухих, добре провітрюваних і не дуже перегрітих влітку сховищах;
збереження аміачно-селітрових ВР у землянках не дозволяється;
ящики і мішки з аміачно-селітровими ВР забороняється розміщувати на підлозі сховища або на землі без підкладок;
штабеля розміщуються з інтервалами 5-10 см (для забезпечення вільного доступу повітря);
при збереженні аміачно-селітрових ВР у паперових мішках навантаження на нижній мішок у штабелі не повинне перевищувати 150 кг;
димний порох зберігається окремо від усіх інших видів ВР у сухих, добре провітрюваних сховищах у справній закупорці;
до збереження пороху і роботи з ним висуваються підвищені вимоги;
ВР не повинні піддаватися ударам і поштовхам;
забороняється кидати, волочити, перекантовувати (кантувати);
під час будь-яких робіт із ВР забороняється курити і робити якісь операції з відкритим вогнем ближче 100 метрів від місця розташування ВР;
забороняється мати при собі сірники та інші запальні, а також курильні приналежності; як виняток, сірники або інші запальні засоби дозволяється мати тільки підривникам, які у процесі роботи безпосередньо роблять запалення вогнепровідного шнура;
особи, що переносять ВР, пересуваються в колоні по одному, дистанція не менше 5 метрів; забороняється переносити ВР без тари;
забороняється проводити роботи з ВР у житлових приміщеннях;
ВР, не придатні для проведення підривних робіт, підлягають знищенню.
Мінна безпека – це комплекс знань, умінь та практичних навиків військовослужбовців, що забезпечують їм збереження життя та здоров’я при діях в районах забруднених вибухонебезпечними предметами.
Усі військовослужбовці повинні знати і практично виконувати вимоги мінної безпеки і вміти практично діяти на території забрудненій вибухонебезпечними предметами.
При діях в районах що мають мінну небезпеку кожен військовослужбовець повинен вміти:
- Розпізнавати міни та вибухонебезпечні предмети.
- Подавати команди (сигнали) при виявлені мін та вибухонебезпечних предметів і практично діяти за ними.
- Пророблювати та позначати проходи для виходу з замінованої ділянки місцевості.
- Позначати на місцевості виявлені міни та вибухонебезпечні предмети альтернативними засобами.
- Проводити маркування замінованої ділянки місцевості, в тому числі альтернативними засобами.
- Дотримуватись заходів безпеки при поводженні на місцевості, що має мінну небезпеку.
- Надавати першу медичну допомогу.
Класифікація вибухонебезпечних предметів (саморобних вибухових пристроїв). Заходи безпеки при поводженні з вибуховими речовинами.
Основні складові, типи та принципи приведення у дію саморобних вибухових пристроїв. Саморобний вибуховий пристрій – це пристрій, виготовлений з підручних матеріалів, який має в своєму складі вибухову речовину або запальну суміш, з різними типами замикачів. Його встановлюють з метою знищення, руйнування, нанесення матеріальної шкоди, деморалізації та створення нестабільної обстановки.
Склад СВП є постійним та складається з 5 основних компонентів: — вибухова речовина; — детонатор (електродетонатор, електричний запальник, хімічний детонатор, мінний універсальний підривник, капсуль-детонатор); — джерело живлення (акумуляторна батарея); — замикач: (натискний, ваговий, радіокерований, електромагнітний, оптичний, сейсмічний, керований провідний, вогнева трубка); — контейнер (каструля, каністра, труба, газовий балон, мішок тощо); За методами приведення у дію СВП поділяються на 3 типи: — некеровані – дії жертви або інші умови приводять у дію СВП самостійно; — керовані – СВП приводиться в дію підривником; — таймер – СВП приводиться в дію з допомогою годинникового механізму. Кожний пристрій є унікальним, тому військовослужбовці мають знати небезпеку у «обличчя», і знати принципову схему роботи пристрою.
Ознаки наявності СВП: — свіжоскопаний ґрунт невеликого відрізка проїзної частини дороги (перервана колія, рихлий ґрунт іншого відтінку); — ознаки підготовчих дій підривника (нетипово велика кількість слідів, залишки ізоляційної стрічки чи дротів, недопалки чи пачки від цигарок тощо); — компоненти СВП (розтяжні дроти, контейнери, невеликі зміни у рельєфі можуть свідчити про наявність замаскованого натискного пристрою, інші нетипові ознаки та предмети на проїзній частині дороги).
Основні демаскуючі ознаки встановлених фугасів
Наявність пластикових пляшок та інших предметів вздовж дороги.
Наявність зв’язаних пучків трави (кущів), що можуть являтися явним орієнтиром на місцевості для застосування фугасів.
Наявність піску, що має не природний вигляд, свіжі сліди проведення робіт або є підозріло м’яким.
Сухе гілля на даху будівлі.
Наявність чітко визначеного орієнтиру.
Наявність тіл мертвих тварин.
Наявність ліній керування (дротів).
Магістральний провід (дріт) та підозрілий предмет прикиданий фрагментами сухих кущів.
Передаюча антена схована серед каміння та чагарника.
Купи каміння складені вздовж дороги.
Наявність дротяних розтяжок.
Часткове оголення корпусу міни.
Наявність тари, або запобіжних чек.
Горбки, або відмінність маскувального шару від іншого фону.
Вибуховими речовинами (далі – ВР) називаються хімічні сполуки або механічні суміші і склади речовин, які під впливом окремих зовнішніх дій здатні до миттєвого саморозповсюджуючого хімічного перетворення з утворенням великої кількості газів, що мають високий тиск і високу температуру. Гази, які розширюються, проводять механічну роботу. Таке хімічне перетворення ВР прийнято називати вибуховим перетворенням.
Вибухове перетворення може бути у формі детонації (вибуху) або горіння.
У залежності від фізико-хімічних властивостей вибухових засобів, які використовуються в інженерних боєприпасах, вибухові речовини поділяються на три групи:
ініціюючі ВР;
бризантні ВР (підвищеної, нормальної і пониженої потужності);
метальні ВР (порохи).
Ініціюючі вибухові речовини мають високу чутливість до зовнішніх дій (удару, накалювання, тертя і дії вогню). Підрив незначної кількості ініціюючих вибухових речовин у безпосередньому контакті з бризантними ВР збуджує детонацію останніх.
Ініціюючі вибухові речовини служать для збудження вибуху бризантних вибухових речовин. Основною особливістю цих вибухових речовин є те, що їх горіння, викликане підпалом, переходить у вибух. Якщо помістити небагато ініціюючої вибухової речовини на заряд із бризантної ВР і підпалити, то вибух його призведе до такого сильного удару, в результаті якого вибухне і бризантна вибухова речовина.
Застосовуються вони винятково для спорядження засобів ініціювання (капсуль-детонаторів, капсуль-запальників та ін.).
До ініціюючих ВР належать:
гримуча ртуть,
азид свинцю,
тенерес (ТНРС).
Бризантні вибухові речовини більш потужніші і менш чутливі до зовнішніх подразнень, чим ініціюючі ВР. Збудження детонації бризантної ВР проводиться підривом капсуль-детонатора або зарядом іншої бризантної ВР.
Бризантні ВР використовуються для спорядження інженерних боєприпасів у чистому вигляді, а також у вигляді сумішей і сплавів.
За потужністю бризантні вибухові речовини діляться на три групи:
вибухові речовини підвищеної потужності;
вибухові речовини нормальної потужності;
вибухові речовини пониженої потужності.
До бризантних ВР підвищеної потужності належать:
ТЕН,
гексоген,
тетрил.
До бризантних ВР речовин нормальної потужності належать:
тротил,
пікринова кислота,
пластичні вибухові речовини.
До бризантних ВР пониженої потужності належать аміачно-селітрові ВР. Вони являють собою механічні вибухові суміші, основною складовою яких є аміачна (амонійна) селітра; крім селітри у ці суміші входять вибухові або горючі добавки.
До аміачно-селітрових ВР відносяться:
амоніти-аміачна селітра з додаванням бризантної ВР, частіше за все суміші селітри із тротилом;
динамони — аміачна селітра з додаванням горючих речовин (соснова кора, торф тощо);
амонали — амоніти або дінамони із додаванням алюмінієвого порошку.
Метальними вибуховими речовинами (порохами) називаються такі речовини, основною формою вибухового перетворення яких є горіння.
Димний порох – механічна суміш калієвої селітри (75%), древесного вугілля (15%) і сірки (10%). Він легко запалюється, при вологості більше 2% стає непридатним для використання. Димний порох використовується для виготовлення вогнепровідного шнура, вишибних зарядів в інженерних мінах і запалювачів порохових зарядів реактивних двигунів.
Бездимний порох використовується для спорядження реактивних двигунів.
Основними вимогами до зберігання і використання вибухових речовин є:
усі ВР, які зберігаються на складах, повинні бути придатними для бойового застосування;
тротил, пластид-4, пікринова кислота і подібні їм однорідні ВР повинні зберігатися в сухих сховищах у заводській укупочці;
аміачно-селітрові ВР повинні зберігатися в сухих, добре провітрюваних і не дуже перегрітих влітку сховищах;
збереження аміачно-селітрових ВР у землянках не дозволяється;
ящики і мішки з аміачно-селітровими ВР забороняється розміщувати на підлозі сховища або на землі без підкладок;
штабеля розміщуються з інтервалами 5-10 см (для забезпечення вільного доступу повітря);
при збереженні аміачно-селітрових ВР у паперових мішках навантаження на нижній мішок у штабелі не повинне перевищувати 150 кг;
димний порох зберігається окремо від усіх інших видів ВР у сухих, добре провітрюваних сховищах у справній закупорці;
до збереження пороху і роботи з ним висуваються підвищені вимоги;
ВР не повинні піддаватися ударам і поштовхам;
забороняється кидати, волочити, перекантовувати (кантувати);
під час будь-яких робіт із ВР забороняється курити і робити якісь операції з відкритим вогнем ближче 100 метрів від місця розташування ВР;
забороняється мати при собі сірники та інші запальні, а також курильні приналежності; як виняток, сірники або інші запальні засоби дозволяється мати тільки підривникам, які у процесі роботи безпосередньо роблять запалення вогнепровідного шнура;
особи, що переносять ВР, пересуваються в колоні по одному, дистанція не менше 5 метрів; забороняється переносити ВР без тари;
забороняється проводити роботи з ВР у житлових приміщеннях;
ВР, не придатні для проведення підривних робіт, підлягають знищенню.
